У малюків часто спостерігаються ЛОР-захворювання, які, хоча і можуть мати серйозні прояви та потребують складного лікування, все ж мають позитивний прогноз на повне одужання. Мова йде про збільшення запалених аденоїдів – збільшених глоткових мигдалин.
Лікування аденоїдів у дітей є надзвичайно відповідальним завданням для батьків, які повинні не лише відвідувати медичні заклади та придбавати препарати, але й ухвалювати рішення щодо методів лікування (медикаментозні, хірургічні, лазерні терапії).
Фактори виникнення аденоїдів у дітей
Головною причиною є нерегульовані запалення в носоглотці, які з’явилися після гострих респіраторних інфекцій, ангіни чи грипу. Патогенні бактерії викликають реакцію місцевого імунітету на слизових оболонках, що призводить до розростання тканин у вигляді аденоїдних вегетацій.
Глибша причина полягає в нездатності дитячої імунної системи, яку необхідно захищати і зміцнювати з самого народження.
Запалені аденоїди можуть також стати причиною повторних інфекцій горла, утворюючи замкнене коло, яке можна розірвати лише за допомогою відповідного інтенсивного лікування.
Діагностика аденоїдів у клініці та вдома
Першою сигналом проблем з мигдаликами у дитини може бути ускладнене дихання: дихання через рот, хропіння під час сну, а також сухий кашель.
У такій ситуації батькам слід перевірити слух: підійти близько і пошепки заговорити з дитиною. Якщо малюк не реагує на шепіт з відстані 5-6 метрів, це може свідчити про зниження слуху через запалення в носоглотці, пов’язаного з розростанням аденоїдів.
До симптомів аденоїдиту, які можна виявити самостійно, належать:
- підвищена температура, нудота;
- сухий або вологий кашель;
- головний біль в потилиці;
- біль в носоглотці, в вухах, за піднебінням;
- дискомфорт та болі в горлі під час ковтання;
- збільшені та болючі лімфовузли під щелепою;
- у немовлят – порушення процесу смоктання;
- почервоніння горла з нальотом, подібним до ангіни;
- на задній стінці горла видно жовто-зелений слиз та ексудат.
Огляд у лікаря пальцевим методом дозволяє виявити набряк мигдалин та розростання аденоїдів. Варто відзначити, що цей метод підходить лише для старших дітей і може бути болісним та неточним.
Задня риноскопія (за допомогою дзеркала або ендоскопа, останній варіант є кращим) може показати почервонілі мигдалі, набряк, слиз, розширені капіляри слизової оболонки, а також горбики і лакуни на її поверхні.
Лікарі виділяють кілька ступенів розростання аденоїдів:
- I ступінь – закрито 1/3 проходу, дихання і слух не порушені;
- II ступінь – закрито 50%, під час сну виникають труднощі з диханням, слух погіршується;
- III ступінь – прохід повністю закритий, дихання виключно через рот, слух істотно знижений.
Третій ступінь однозначно є показанням для оперативного видалення аденоїдів.
Однак існують протипоказання для видалення аденоїдів:
- аномалії розвитку піднебіння (визначає лікар);
- вік до 24 місяців;
- знижена здатність до згортання крові;
- ГРЗ та ГРВІ;
- перші 30 днів після вакцинації.
Процедура видалення аденоїдів
У ЛОР-відділі стаціонару лікарі виконують аденотомію, використовуючи або місцевий, або загальний наркоз.
Традиційний підхід до оперативного лікування розширених аденоїдів у дітей передбачає їх видалення за допомогою аденотомів — спеціального інструменту, що нагадує ложку, через ротову порожнину.
Сучасний метод полягає в тому ж вишкрібанні, але з застосуванням ендоскопа. Цей пристрій, що складається з трубки з лезами, камерою і системою відсмоктування, надає лікарю можливість спостерігати за процесом, одночасно видаляти зрізані тканини й контролювати кровотечу.
Протягом 6-12 годин після проведення операції дитину можна буде транспортувати додому; протягом наступного тижня рекомендовано дотримуватись постільного режиму.
Аденотомія має свої обмеження ефективності, адже хірург тільки усуває розрослу тканину, але не ліквідує інфекційні процеси та запалення.
Консервативне (нехірургічне) лікування
У багатьох ситуаціях, особливо при первинному діагнозі, лікування дітей може бути проведено без оперативного втручання, використовуючи медикаменти, гомеопатичні засоби та процедури для оздоровлення.
Цей процес може бути тривалим і виснажливим (від 1 до 6 місяців, а у випадках рецидивів іноді до року), проте лише він здатен вирішити проблему імунної відповіді на бактеріальні ураження слизової оболонки.
Медикаментозне лікування повинно включати (з рекомендацій лікаря):
- сольові розчини для промивання носа (Аква-маріс, Аквалор, Хьюмер, Долфін);
- закапування антисептичними засобами (відвар кори дуба, Протаргол, колоїдне срібло);
- краплі або спреї для зменшення набряків (Називін, Деринат, Еуфорбіум композитум, олія туї для носа);
- протизапальні гомеопатичні препарати (капсули Іов-малюк);
- аспіратор (Отривін бебі).
У випадку з немовлятами існує ризик використання лікарських засобів у формі спреїв та крапель, оскільки вони можуть викликати гостру реакцію з боку дихальних шляхів — від чхання до задухи. У таких випадках медики рекомендуть використовувати гомеопатію для лікування аденоїдів (перорально, у капсулах або настоянках).
В домашніх умовах промивання носоглотки слід проводити не частіше одного разу на день, щоб не пересушити запалену слизову. Цю процедуру потрібно виконувати обов’язково після застосування судинозвужувальних засобів, а потім вже можна закапати ніс або використовувати лікувальний спрей.
Вкрай важливо навчити дитину правильно сякатися: по одній ніздрі, оскільки інакше можуть виникнути проблеми з вухами, такі як отит.
Батькам часто пропонують направляти хвору дитину на фізіотерапію — сеанси прогрівання та знезараження за допомогою лікувального (нехірургічного) лазера. Лікування аденоїдів у дітей за допомогою лазера або кварцових ламп приносить позитивні результати лише за умови, що проведуть не менше десяти сеансів.
Промивання носа методом «зозуля»
Оптимальним варіантом промивання є процедура, що отримала назву «зозуля» — апаратне очищення носових пазух фізіологічним розчином або лікарськими засобами (з додаванням настоянок хлорофіліпту, ромашки, календули).
Цю процедуру здійснюють у кабінеті ЛОР-лікаря, зазвичай щодня або через день, і вона демонструє відмінні результати: усуває слиз і ексудат, полегшує дихання та зменшує ризик запалення вуха.
Проведення «зозулі» є досить простим, проте може викликати дискомфорт та опір у дітей. Важливо зробити все можливе, щоб донести до малюка, що ця процедура є необхідною.
Після завершення процедури вдома найкраще одразу покласти дитину відпочивати, а якщо дитина скаржиться на відчуття тиску в голові або біль, слід дати знеболювальний засіб за рекомендацією лікаря (наприклад, Німесулід, Солпадеїн, Панадол).
Умови для вдома, які сприяють одужанню
Батьки повинні приділяти особливу увагу чистоті та свіжому повітрю у домі. Рекомендується організувати провітрювання не менше шести разів: відкривати вікна широко, уникати протягів, перевести хворого в інше приміщення та провітрювати кімнату протягом 5 хвилин. Відкриття тільки кватирки не є ефективним, оскільки це лише знижує температуру, але не забезпечує необхідний обмін повітря.
Якщо в квартирі сильно працюють батареї, варто подумати про придбання зволожувача повітря.
Важливо звернути увагу на килими, оббивку меблів та книжкові полиці — пил потрібно прибирати не менше ніж раз на тиждень, і під час прибирання дитину краще виводити в інше приміщення.
Категорично заборонено курити в квартирі, де є дитина з аденоїдами.
Якщо є така можливість, краще замінити старі шпалери, використовуючи неалергенний клей.
Не використовуйте прибирання в кімнаті дитини з поліролями або засобами для миття вікон чи підлоги. Під час використання побутової хімії, наприклад, у ванній, попросіть дитину залишити кімнату, а після цього обов’язково провітріть приміщення.
Вплив аденоїдиту на дитячий організм
Ігнорування лікування аденоїдиту може призвести до серйозних наслідків, які виявляються не лише у носоглотці.
Тривале запалення і збільшення мигдаликів можуть спровокувати часті простудні захворювання та ангіну, оскільки в організмі постійно є джерело бактеріальної інфекції. Через нерегульовані аденоїди дитина може погано чути, їй важко дихати, а також виникають часті головні болі і підвищена температура.
Серед довгострокових ускладнень, пов’язаних із запущеним аденоїдитом, можна виділити зміни в формі обличчя і прикусу, відхилення в складі крові, порушення функцій нирок з нетриманням сечі, викривлення хребта, а також труднощі з мовленням і слухом.
Після успішного лікування важливо регулярно відвідувати лікаря, приводячи дитину на огляд раз на місяць протягом півроку.
