Дитина сама починає цікавитися числами — і саме цей момент найлегше перетворити на гру. Найраніший інтерес до знань у дітей проявляється якраз у лічбі предметів: іграшок, ґудзиків, сходинок. Головне — не пропустити цю пору й непомітно зробити арифметику частиною щоденних справ.
- З якого віку варто починати
- Два способи, які гальмують розвиток
- «Додавання одиничок»
- Рахунок «за лінієчкою»
- Як навчити дитину швидко рахувати в умі
- Як навчити дитину рахувати в умі на кубиках
- Гра-тренування «Приставляємо кубики до цифр»
- Гра-тренування «Гномики в будиночку»
- Як перенести рахунок у повсякденне життя
- Коротко про головне
З якого віку варто починати
Багато батьків сумніваються: чи варто «завантажувати» дитину арифметикою до школи, адже там усьому навчать професіонали? Це хибна думка. Починати слід тоді, коли малюка цікавить сам предмет, а не після того, як інтерес давно згас.
Зацікавленість у підрахунку з’являється досить рано — приблизно з 3,5–4 років. Її потрібно лише злегка підтримувати й непомітно щодня ускладнювати ігровий процес.
Якщо ж дитина з якихось причин не виявляє інтересу до перераховування іграшок, не варто казати: «У неї, мабуть, немає здібностей до математики, я теж у дитинстві не досягав успіху в точних науках». Зацікавте її. Поступово додавайте в щоденні розвивальні заняття те, що досі було поза увагою: рахуйте іграшки, ґудзики на одязі, сходинки дорогою додому.
Два способи, які гальмують розвиток
Методик навчання лічби багато, і ви маєте право вибирати, змішувати їх чи придумувати власні. Але є підходи, які не лише не приносять користі, а й шкодять дитині надалі.
«Додавання одиничок»
Приклад такого способу: «Щоб до трьох додати два, спочатку до трьох додаємо одиницю, отримуємо чотири, потім до чотирьох ще одиницю — виходить п’ять». І у зворотному напрямку: «Щоб від чотирьох відняти три, від четвірки віднімаємо одиницю — буде три, потім від трійки одиницю — отримуємо два, і від двійки теж одиницю — залишиться один».
Спосіб дуже поширений, але він виробляє й закріплює звичку рахувати повільно і зовсім не розвиває запам’ятовування та мислення. Стежте, щоб вихователі в садочку чи вчителі початкової школи не використовували техніку пальчиків і одиничок. Навчити цього швидко й легко, а от подолати звичку буває дуже важко.
Рахунок «за лінієчкою»
Ще один поширений хибний прийом: «Щоб до трьох додати два, треба знайти на лінійці цифру три, відрахувати від неї два пункти вправо й прочитати п’ятірку — це і буде відповідь. А щоб від чотирьох відняти три, знаходимо на лінійці четвірку, відраховуємо від неї три пункти вліво й читаємо відповідь».
Такий рахунок із застосуванням підручного «калькулятора» — лінійки — ніби спеціально вигаданий для того, щоб малюк і не починав думати та запам’ятовувати.
Як навчити дитину швидко рахувати в умі
Вивчення усного рахунку завжди має проходити з елементами гри. Завдяки навчальним заняттям, які обов’язково повторюються щодня, досягається не бездумне заучування, а усвідомлене запам’ятовування із залученням зорової та тактильної пам’яті, яке потім закріплюється надовго.
Важливо підтримувати алгоритм і системність набутих навичок. Ось послідовність кроків:
- навчіть спершу бачити різницю між «багато предметів» і «один»;
- поясніть різницю між поняттями «одне», «більше», «менше»;
- навчіть порядкового та кількісного рахунку;
- розтлумачте, як зіставити кількість із відповідною цифрою;
- вивчіть порядок цифр від 1 до 10;
- навчіть знаходити відповідь у найпростіших математичних завданнях кількома способами.
Тільки рахунок у розумі розвиває пам’ять, інтелект і кмітливість. Саме це стане в пригоді в майбутньому дорослому житті. Приклади дитина ще розв’язуватиме в школі, відпрацьовуючи акуратність і увагу, а усний рахунок варто починати тренувати в ранньому віці — для розвитку кмітливості.
До початку освоєння усного рахунку дитина вже повинна вміти правильно порахувати щонайменше п’ять іграшок, ґудзиків, пташок або рибок і при цьому розуміти поняття «більше» і «менше». Усі ці підручні предмети далі в навчанні використовувати вже не потрібно.
Почати варто з додавання й віднімання однорідних предметів — це задіює і зорову, і тактильну пам’ять. Якщо ж із рахунком предметів є проблеми, краще почати з самих азів і заново терпляче пояснити, як визначити кількість ґудзиків на сорочці, а вже потім переходити до складніших уроків.
Як навчити дитину рахувати в умі на кубиках
Існує зручний і швидкий спосіб навчання з допомогою кубиків. Займатися так можна вже з двох років. Знадобляться лише картки з цифрами від 1 до 5 і коробочка з квадратиками, розташованими в ряд. Їх можна купити в будь-якому дитячому магазині або зробити самостійно — до речі, малюк буде радий взяти в цьому участь.
Не варто замінювати коробку паличками для рахунку або кубиками, які не можна поставити в ряд. Такі предмети лежать безладно, у них немає постійної конфігурації, тому вони не можуть відкластися в пам’яті цілісною картинкою. У цьому й принципова відмінність від пальців. Коробочку можна накрити долонею або прибрати з очей — заповнені й порожні клітинки швидко запам’ятаються. А пальці завжди при дитині, їх легко намацати, і просто немає сенсу щось запам’ятовувати.
Гра-тренування «Приставляємо кубики до цифр»
Залиште на столі картку з цифрою 1 і картку з цифрою 2. Поруч поставте коробочку, у якій лежить один кубик.
Запитайте малюка, скільки в коробці заповнених клітинок. Після правильної відповіді покажіть йому картку з цифрою 1, назвіть її й залиште поруч із коробочкою. Покладіть у коробку ще один кубик і попросіть сказати, не рахуючи, скільки тепер кубиків.
Коли отримаєте правильну відповідь, що в коробці вже два предмети, покладіть поруч цифру 2, назвіть її, приберіть від коробки номер 1, а на його місце покладіть цифру 2. Повторюйте цю гру кілька разів.
Дитина швидко запам’ятає на вигляд два кубики й незабаром почне визначати кількість одразу, без підрахунків. Одночасно вона запам’ятає картки з цифрами 1 і 2 і показуватиме цифру відповідно до числа кубиків у коробці.
Гра-тренування «Гномики в будиночку»
Коробка з кубиками — це будиночок, клітинки — кімнатки, а самі предмети — казкові гномики. Покладіть кубик у коробку: «Один гномик зайшов у хатинку». Потім запитайте: «А якщо до першого прийде один друг, скільки буде гномиків у будиночку?» Якщо малюк не може відповісти відразу, покладіть ще один кубик поряд із будиночком. Тепер він точно скаже, що в будиночку два гномики.
Так само з питанням: «А якщо один гномик піде?» Поступово ускладнюйте гру. Скажіть, що тепер у будиночка є дах. Накрийте коробку й повторіть процес. Щоразу, коли дитина називає правильну кількість гномиків, знімайте дах і дозволяйте їй додати або прибрати гномика й переконатися, що відповідь була правильною.
Пам’ятайте: дітям не треба вивалювати всю інформацію відразу. Перевантажувати дитячу пам’ять, змушуючи займатися насильно, не варто. Достатньо 15–20 хвилин на день — якщо, звісно, дитина сама не просить більше.
Як перенести рахунок у повсякденне життя
Заняття з рахунку можна поєднувати із заняттями з читання. З часом, коли найпростіші приклади будуть відпрацьовані до автоматизму, навчіть дитину бачити арифметику в навколишньому світі. Прекрасний спосіб, як навчити дитину швидко рахувати приклади в умі, — лічити машини, що проїжджають повз.
Дітям цікаво стежити за машинами й встигати їх порахувати — це чудове тренування. Запасіться терпінням і фантазією та пам’ятайте, що ваша дитина завжди найрозумніша для вас.
Коротко про головне
| Що робити | Чому це працює |
|---|---|
| Починати з 3,5–4 років, коли з’явився інтерес | Навчання спирається на природну зацікавленість, а не на примус |
| Уникати «додавання одиничок», пальців і лінійки | Ці прийоми закріплюють повільний рахунок і не розвивають пам’ять |
| Займатися щодня по 15–20 хвилин | Регулярність формує системність навички без перевантаження |
| Використовувати коробку з кубиками в ряд і картки з цифрами | Постійна конфігурація запам’ятовується цілісною картинкою |
| Грати в «Гномики в будиночку» та «Приставляємо кубики до цифр» | Гра поєднує зорову й тактильну пам’ять та усвідомлене розуміння кількості |
Усний рахунок — це навичка, яка розвиває пам’ять, інтелект і кмітливість, і саме вона знадобиться дитині в дорослому житті. А шкільні приклади з відпрацюванням акуратності й уваги стануть лише наступним етапом.
