Пшоно і пшенична крупа — два різні продукти, які часто плутають через схожість назв. Різниця полягає як у злаках, з яких їх виробляють, так і в смаку, способі приготування та застосуванні.
Злаки: просо проти пшениці
Пшеничну кашу одержують із пшениці. Зерна мелють у крупу різного розміру, що відповідає за тривалість варіння та розмір готового продукту. Пшениця — найпоширеніша зернова культура. Її вирощують майже в будь-якому кліматі, хоча більший урожай одержують у помірному кліматі. Рослину почали обробляти в ІХ тисячолітті до нашої ери в регіонах навколо Егейського моря. Поступово культура поширилася у всьому світі.
Пшоняну крупу виготовляють із проса, шліфуючи зерна. Культурне просо дає більший урожай за сухої теплої погоди, що обмежує місця розведення. Просо обробляють із III тисячоліття до н. е. Перші народи, що облагородили рослину, — китайці та монголи, а також жителі Європи й північної Африки. Пшоно готується швидше, але менш пристосоване до тривалого зберігання.
Склад пшона і пшеничної крупи
Обидві культури схожі за складом, але значно різняться у вмісті елементів, хоча мають приблизно рівну енергетичну цінність. На 100 грамів продукту пшоно та пшенична крупа містять відповідно близько 350 і 340 ккал.
Пшоно насичує організм марганцем, кремнієм, міддю, кобальтом, вітамінами Е та РР. Страва також багата на калій, кальцій, фосфор, сірку, вітамін B4, крохмаль і декстрини.
Порція пшона містить високу частку марганцю, міді, вітамінів B1, B6 та PP. Крупа багата на калій, фосфор, крохмаль і поліненасичені жирні кислоти. Для наочності порівняймо основні показники:
| Показник | Пшоно | Пшенична крупа |
|---|---|---|
| Злак-основа | просо | пшениця |
| Енергетична цінність, ккал на 100 г | ≈350 | ≈340 |
| Ключові мінерали | марганець, мідь, кремній, кобальт, калій, фосфор | калій, кальцій, фосфор, сірка |
| Ключові вітаміни | B1, B6, PP, Е, B4 | Е, РР |
| Особливості приготування | можна додавати молоко | молоко не використовують |
| Тривалість варіння | близько 30 хвилин | близько 30 хвилин |
Пшоно: користь для організму
Пшоняна каша — корисний продукт, і причин для цього кілька.
Повільні вуглеводи та ситість
У хімічному складі цієї крупи містяться повільні вуглеводи. Вони називаються повільними, тому що неквапливо всмоктуються в кишечнику і так само поступово надходять у кровотік. А це означає, що організм захищений від пікового підйому глюкози, який дуже небезпечний: провокує майже неконтрольований голод і переїдання, може пошкоджувати судини тощо. Вживаючи пшоняну кашу, ви отримуєте тривале відчуття ситості, а клітковина, що міститься в пшоні, допомагає регулювати перистальтику кишечника і частоту стільця.
Ліпотропні властивості
Дієтологи вказують на ліпотропні властивості пшона. Виявляється, ця крупа перешкоджає відкладенню жиру. Чим не привід включати її до свого раціону, якщо ви стежите за фігурою?
Вплив на органи та системи
Багатий вітамінно-мінеральний склад пшона позитивно позначається на роботі органів та систем, надаючи загальнозміцнюючий вплив на організм. Фосфор зміцнює кістки, а разом із фтором — і зуби. Пшоно допомагає зробити судини здоровішими, знизити артеріальний тиск і тим самим захистити серце та головний мозок від перевантажень. Клітковина у складі цієї крупи нормалізує роботу травної системи та зменшує всмоктування токсинів. Користь одержує і печінка.
Пшоно корисне і має відновлюючу дію, наповнюючи організм енергією. Злак надає зміцнюючий ефект та покращує обмін речовин, допомагає вивести холестерин і стабілізує роботу шлунково-кишкового тракту. Високий вміст клітковини перешкоджає набору зайвої ваги, а пектини покращують вивідну функцію.
Пшоно покращує сечогінний процес. Крупа зміцнює нервові клітини, допомагає печінці виводити токсини, підтримує м’язову масу. Пшоно рекомендується вживати жителям регіонів із поганою екологією. Злак особливо корисний пацієнтам із панкреатитом, атеросклерозом, при різних патологіях печінки.
Шкода пшона та протипоказання пшоняної каші
Обидві крупи не завдадуть шкоди організму, якщо ними не зловживати. Пшоняну і пшеничну кашу рекомендується їсти з обережністю при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, особливо при гастриті та виразках, а також при непереносимості будь-яких елементів у складі.
Пшоно не рекомендується пацієнтам із патологіями щитовидної залози, оскільки воно заважає надходженню йоду. Також слід утриматися людям із низькою кислотністю шлунка та частими запорами. Продукт слід обережно вживати вагітним жінкам у третьому триместрі.
Це загальні орієнтири, а не індивідуальна порада. Якщо у вас є діагноз або ви приймаєте ліки, рішення про включення пшона до раціону варто узгодити з лікарем чи дієтологом.
Умови зберігання
Пшоно примхливе щодо умов зберігання. За недотримання правил крупа може зіпсуватися: аромат стає неприємним, а приготований злак гірчить на смак. Пшоно слід зберігати в закритій ємності не більше 9 місяців. У південних районах термін скорочують до шести місяців. Відкриту крупу рекомендується помістити в прохолодне приміщення із середньою температурою повітря 10–15 градусів за Цельсієм.
Пшеничну крупу зберігають за температури від -5 до +5 градусів. Допускаються відхилення вгору, але не вище 18 градусів. Як і для інших злаків, необхідно вибрати сухе місце, що добре провітрюється. Термін зберігання більшості сортів становить 14 місяців, але деякі можна зберігати до 16 місяців.
Підготовка крупи
Перед приготуванням каш необхідно промити злаки у проточній воді. Пшоно слід мити ретельніше, попередньо перебравши зерна, що зіпсувалися. Бажано обробляти теплою водою 2–3 рази, щоразу змінюючи рідину. Перед початком варіння рекомендується обдати пшоно окропом, щоб уникнути злипання.
Пшеничну крупу промивати не обов’язково, але треба залити холодною водою. Завдяки цьому непридатні в їжу зерна виринають, і їх буде легко витягти. Під час приготування бажано знімати піну.
Способи приготування пшоняної каші
Найбільш поширений спосіб приготування пшона — варіння. Крупу засипають у воду, що закипає, додають трохи солі і варять протягом пів години. На склянку зерна рекомендується наливати 3 склянки води. Частину обсягу можна замінити молоком, додавши його після закипання води, що зробить кашу смачнішою.
Пшеничну кашу готують схожим способом, але не використовують молоко. Тривалість приготування така сама — 30 хвилин. Після закінчення приготування рекомендується спробувати продукт.
Подальше застосування варених круп залежить від особистих уподобань. Каші можна просто з’їсти або використовувати як гарнір. Злаки додають до салатів, а також наповнюють ними котлети чи рулетики.
Коротко про головне
- Пшоно виготовляють із проса, пшеничну крупу — з пшениці; це різні продукти з різним смаком і застосуванням.
- Обидві крупи мають близьку калорійність, але різний мінерально-вітамінний профіль.
- Пшоно дає тривалу ситість завдяки повільним вуглеводам і клітковині.
- При гастриті, виразках, патологіях щитовидної залози та низькій кислотності шлунка потрібна обережність.
- Пшоно зберігають у закритій ємності до 9 місяців, пшеничну крупу — до 14–16 місяців.
Джерело даних про хімічний склад продукту: USDA SR-23 USDA National Nutrient Database for Standard Reference.
