Допінг у спорті: що забороняє ВАДА і чому це не лише про стероїди

Слово «допінг» у побуті зазвичай означає щось на кшталт «стероїди для накачування м’язів». Насправді коло речовин і методів, які вважаються допінгом, значно ширше — і частина з них не має нічого спільного з нарощуванням маси. Розберімо по порядку, що саме потрапляє до стоп-листа, чому там опиняються речовини на кшталт аргону чи алкоголю і як усе це стосується звичайного спортсмена, який просто захворів і потребує лікування.

Що таке допінг і до чого тут ВАДА

Просте формулювання: допінг — це заборонені препарати та методи, які можуть покращити спортивний результат. Складніше: у професійному спорті так називають різні ліки та медичні маніпуляції, які так чи інакше розширюють межі можливостей організму і застосовуються саме для того, щоб результат покращився. Наприклад, допомагають наростити м’язову масу, підвищити швидкість рухів та витривалість.

Такі препарати й методи вносяться до стоп-листа ВАДА. Важливий нюанс: список ВАДА — це не лише про допінг у вузькому сенсі, а загалом про заборонені речовини. Тому туди потрапляють і препарати та методи, які власне допінгом не є. Наприклад, ті, що допомагають приховати сліди застосування допінгу, або просто речовини, небезпечні для спортсменів під час виступів.

Які препарати входять до забороненого списку

Просте перелічення виглядає так: заборонені стероїди та багато інших гормонів, переливання крові, вдихання інертних газів аргону й ксенону, так званий генний допінг. Під час змагань не можна використовувати стимулятори — від горілки до наркотиків. Але цим перелік не обмежується, він дуже великий.

У списку є розділи: одні препарати та процедури заборонені завжди, інші — лише на час змагань. Загалом структура виглядає так:

• Усі препарати, що покращують анаболізм, тобто утворення клітин і тканин. Сюди входять усі природні та синтетичні стероїдні гормони — наприклад, популярні серед бодібілдерів станозолол і тестостерон.
• Практично всі відомі гормони, фактори росту та стимулятори рецепторів до гормонів. До цієї групи належать еритропоетин, гормон росту та його аналоги.
• Стимулятори рецепторів до адреналіну (агоністи β2-адренорецепторів) — крім ситуацій, коли спортсмен має приймати їх через астму.
• Сечогінні та різні препарати, що маскують застосування допінгу.
• Метаболічні препарати мельдоній і триметазидин.
• Інертні гази — аргон і ксенон.

Крім того, заборонені будь-які маніпуляції з кров’ю та її компонентами. Насамперед ідеться про введення перед змаганнями заздалегідь заготовленої власної крові.

До аркуша субстанцій, заборонених безпосередньо під час змагань, входять практично всі психостимулятори, наркотичні препарати, канабіноїди, глюкокортикоїдні гормони, блокатори бета-адренорецепторів (ті, що уріджують пульс) та алкоголь.

Невже алкоголь теж допінг?

Ні. Проте алкоголь заборонено вживати під час участі у низці спортивних змагань. Ідеться про авіаційний, водно-моторний та автомобільний спорт, а також стрільбу з лука. Поріг, після якого слідує дискваліфікація, становить 0,1 г/л (проміле) у крові.

Причина очевидна, якщо подумати про специфіку цих дисциплін: у них ідеться про керування швидкісним снарядом або про точність пострілу, де навіть незначне сп’яніння створює ризик для самої людини та для оточення. Тому алкоголь тут — не про перевагу, а про безпеку.

Що не так з інертними газами

Спортсменам заборонено «дихати» інертними газами — аргоном і ксеноном. Вони дозволяють дуже швидко розслабитися після важкого тренування та, можливо, підвищують витривалість.

Вплив високих концентрацій інертних газів на організм людини дуже багатогранний. Імовірно, їхня дія пов’язана з утворенням у головному мозку клатратів — ансамблів із кількох молекул води та інертного газу. Формально ксенон, аргон та інші інертні гази заборонені як стимулятори особливого природного фактора, що значно збільшує витривалість і переносимість анаеробних навантажень. По-науковому цей фактор називається HIF — фактор, індукований гіпоксією.

Навіщо спортсмени вводять собі власну кров перед змаганнями

Наддоза червоних кров’яних тілець сильно покращує доставку кисню до м’язів, які працюють. А власна кров — найбезпечніший варіант.

У прокачаному організмі атлета доставка потрібної кількості кисню до м’язів нерідко стає вузьким місцем. Аналогія така: у вас є чудові шахти (легені) та потужний завод для виробництва сталі (м’язи), але недостатньо вантажівок (еритроцитів), щоб перевезти залізну руду від шахт до заводу. Введення крові, яка переносить кисень, перед змаганням забезпечує додатковий приплив кисню до м’язів і на деякий час суттєво підвищує їхню потужність. Введення власної, а не чужої крові гарантує відсутність реакцій несумісності.

Генний допінг — це вже не фантастика

Генний допінг впливає безпосередньо на гени. Він уже створений, але перші субстанції виявилися небезпечними і не дуже ефективними.

Вчені навчилися робити генетично модифіковані організми та «вмикати» й «вимикати» гени за власним бажанням. Ці технології можна використовувати і для прокачування організму спортсменів. Препарати генного допінгу вже існують. Ті, про які відомо, недосконалі — малоефективні та дуже небезпечні. А взагалі можна придумати, як смикати за ниточки будь-який ген у людському тілі, адже з боку це може виглядати так, ніби м’язові клітини стали працювати сильніше й швидше через виснажливі тренування.

Хоча ВАДА досі офіційно не повідомляла про факти застосування генного допінгу елітними спортсменами, розробка тестів для пошуку генетичного допінгу в пробах ведеться дуже активно.

Якщо препарат не заборонений, його можна приймати?

Ні, не обов’язково. Правило «все, що не заборонено, дозволено» тут не працює. Причин дві.

По-перше, стоп-лист містить не лише конкретні заборонені субстанції, але й автоматично забороняє застосування інших препаратів із подібними до них властивостями. По-друге, заборонені всі препарати на стадії клінічних випробувань, а також створені на замовлення для спортсменів так звані дизайнерські молекули.

Хворий спортсмен і ліки, яких немає в стоп-листі

Навіть якщо ліків немає в стоп-листі, самостійно приймати їх не можна. На застосування професійним спортсменом будь-якого препарату має дати добро спортивний лікар чи фармаколог — а не тренер.

Дозвіл доречний лише тоді, коли властивості ліків добре відомі та є досвід застосування препарату професійними спортсменами. Грамотні спортивні лікарі добре знають, які ліки мають заборонені властивості (насамперед гормональні), а які ні.

Ситуації, коли спортсмен приймав ліки через хворобу, а його звинуватили в застосуванні допінгу, виникають украй рідко. Звісно, якщо не брати випадки, коли атлети хитрують, прикриваючи хворобою факт застосування допінгу.

Саме для того, щоб атлети отримували таке саме якісне лікування, як і інші люди, поза періодом спортивних змагань не заборонено застосування наркотичних препаратів (для усунення болю), глюкокортикостероїдів (найсильніших протизапальних засобів) та засобів для лікування бронхіальної астми.

Каву пити можна, а психостимулятори — ні

Кофеїн, нікотин, бупропіон (використовується для лікування нікотинової залежності) та ще кілька найбільш нешкідливих засобів із психостимулюючою активністю не заборонені до застосування навіть під час змагань. Водночас вони включені до програми моніторингу ВАДА, щоб відстежувати рівень їхнього споживання спортсменами. Спортсмена також не засудять за вживання канабіноїдів поза періодом спортивних змагань.

Наскільки допінг узагалі ефективний

Так, застосування допінгу спортсменами справді може кардинально покращити спортивний результат і допомогти поставити рекорд.

Точні цифри зростання показників функціонування організму при застосуванні допінгу зі зрозумілих причин навести не можна, але ефект справді дуже великий. Фармакологічні засоби можуть зробити спортсмена витривалішим і сильнішим, збільшити швидкість реакції та підвищити точність рухів. А ще допомогти швидше відновлюватися після тренувань.

Найпоширеніші засоби та їхня дія

Просте перелічення: засоби для нарощування м’язової маси (анаболічні стероїди та гормон росту) і препарати для збільшення кількості червоних кров’яних тілець (еритропоетин).

Анаболічні стероїди та гормон росту дозволяють дуже суттєво збільшити м’язову масу, а отже — підвищити силу й витривалість. Ці якості потрібні практично в усіх видах спорту, але особливо в тих, де є високі анаеробні (силові) навантаження: важка атлетика, боротьба.

Гормон еритропоетин підвищує кількість еритроцитів і прискорює доставку кисню до м’язів, що може відіграти ключову роль у переносимості високих аеробних навантажень — велоспорт, футбол.

Психостимулятори можуть допомогти під час змагань, де потрібна гранична концентрація уваги та спритність: стрільба, теніс, фехтування.

Що нового з’явилося, крім генного допінгу

Нові засоби є. Наприклад, надпотужні активатори росту м’язової тканини та нові засоби з гормональною активністю.

Серед найпотужніших нових видів допінгу можна виділити інгібітори особливого білка міостатину, що дозволяють досягти феноменального збільшення м’язової маси. Ці препарати сильніші за стероїди. Вони пригнічують активність білка, що гальмує ріст м’язів, і активно вивчаються в лікуванні серцевої недостатності та хвороб м’язів. Є ще активатори різних факторів зростання. Можна сказати, що це «гормони другого покоління», які точніше «б’ють» по окремих сигнальних шляхах у клітинах м’язів, судин і нервів.

Чому мельдоній заборонили у 2016 році

Раціонального наукового пояснення для включення мельдонію до переліку заборонених субстанцій немає. Спортсменами всього світу легально застосовуються десятки метаболічних засобів, практично всі вони досить безпечні, а щодо ефективності навіть поруч не стояли з описаними вище препаратами.

З погляду ВАДА застосування мельдонію може вплинути на спортивний результат. При цьому серйозних клінічних досліджень, що доводять ефективність мельдонію, не було проведено — принаймні вони ніколи не публікувалися в авторитетних наукових журналах. Передбачається, що в умовах нестачі кисню мельдоній допомагає раціональніше використовувати клітини серця, а при високих навантаженнях нібито не дає їм «задихатися» без достатнього припливу кисню.

Рішення 2016 року залишається чинним і зараз, тож мельдоній для професійного спортсмена — це той самий стоп-лист, а не «сіра зона». Якщо виникає потреба в препараті з подібною дією, узгоджувати її варто зі спортивним лікарем, а не з тренером чи товаришем по команді.

Загальний висновок простий: допінг — це не одна конкретна таблетка, а ціла система заборон, де поруч зі стероїдами стоять переливання крові, інертні гази, маскувальні сечогінні та генні технології. Для спортсмена практичне правило одне: будь-які ліки, навіть цілком звичайні, проходять через спортивного лікаря, а не через здогади.