Клізма — це введення води, лікарських розчинів або відварів у пряму кишку. У педіатричній практиці вона залишається одним із найстаріших способів допомогти дитині при закрепі, підготувати кишечник до обстеження або ввести препарат, який не можна дати через рот. Водночас це не побутова маніпуляція «на випадок», а медична процедура з чіткими показаннями, віковими об’ємами рідини та переліком ситуацій, коли її робити заборонено.
Навіщо взагалі потрібна клізма
За призначенням клізми поділяють на дві великі групи. Очисні вимивають вміст кишечника — їх застосовують при закрепах, отруєннях, а також перед операцією чи діагностичним дослідженням. Лікарські слугують для введення препаратів, розчинів і відварів безпосередньо в пряму кишку.
Щодо дітей частіше йдеться саме про очисну клізму: рідина, потрапляючи в пряму кишку, розм’якшує калові маси й відновлює природний позив до спорожнення. Діти зазвичай не люблять цю процедуру, але вона справді допомагає впоратися з проблемою. Робити її можна лише за погодженням із педіатром, а використовувати на постійній основі — не можна.
Коли дитині справді потрібна клізма
Причин звернутися до цієї процедури небагато, і кожна з них має вагу. Передусім це підготовка до дослідження кишечника: клізма прибирає фекалії, які заважають лікарю побачити повну картину. Другий випадок — уведення ліків саме таким шляхом. І найчастіша ситуація — запор.
Окремо варто розуміти, що таке норма. Здорова дитина може спорожнятися до шести разів на добу, і кількість залежить від частоти годувань. До середини першого року життя ця цифра зменшується, кал стає щільнішим, а випорожнення відбуваються до двох разів на день. Малюки на штучному вигодовуванні зазвичай мають один стілець у більш-менш визначений час.
Звідси й орієнтири для батьків: у дітей до трьох років про запор говорять, якщо дефекацій менше шести на тиждень, у старших — менше трьох. У медичній практиці для дітей від трьох років нормальною частотою стільця вважають щонайменше шість разів на тиждень.
Ознаки, які варто помітити
Частота — не єдиний критерій. Змінюється й консистенція: на першому році життя кал кашкоподібний, а поява щільнішого стільця, що складається з окремих фрагментів, уже свідчить про проблему. Додаткові тривожні симптоми:
- відчуття неповного випорожнення;
- кал, схожий на овечий;
- надто великий діаметр калової «ковбаски».
Якщо такі ознаки тримаються стійко й довго — понад три місяці, — це вже хронічний запор, а не випадковий епізод. Саме в таких випадках лікар може призначити курс клізм.
Як правильно зробити клізму дитині
Вид клізми та об’єм води підбирають індивідуально. У дітей переважають рефлекторні закрепи, тому якщо лікар зупинився саме на цій процедурі, курс зазвичай становить 5–10 днів із невеликими об’ємами рідини.
Розчини та вода
Найпоширеніший домашній варіант — мильна вода: шматочок мила розчиняють у воді, інтенсивно збовтуючи, доки рідина не стане білуватою. Проте мило подразнює стінки кишечника, тому новонародженим його не використовують. Для найменших підійде розчин із ½ чайної ложки столової солі на 1 склянку води або 1 чайної ложки харчової соди на 1 склянку води. Вода має бути кип’яченою, а її температура — близькою до температури тіла дитини.
Техніка для немовляти
Для немовляти достатньо приблизно 120 мл рідини. Ліжечко застеліть клейонкою, а зверху покладіть рушник. Малюка укладіть на бік і підтягніть коліна до підборіддя. Найбезпечніший інструмент із погляду травмування — спринцівка з гумовим наконечником. Порядок дій такий:
- Попередньо прокип’ятіть спринцівку.
- Заповніть ємність водою так, щоб у кишечник не потрапило повітря.
- Змастіть кінчик кремом або милом і введіть у задній прохід на глибину до 5 см.
- Плавно й не поспішаючи стискайте спринцівку. Повільне надходження рідини викликає найменший дискомфорт і довше затримується в кишечнику.
- Не збільшуйте тиск на грушу, навіть якщо відчули опір, спричинений хвилеподібними скороченнями кишечника. Зачекайте кілька секунд, поки м’яз розслабиться, і продовжте.
- Витягнувши клізму, стисніть сідниці малюкові на кілька хвилин, а горщик тримайте напохваті.
Дитина, щойно відчувши сторонній предмет, намагатиметься від нього позбутися, тож процес введення рідини ускладниться — це очікувано й не означає, що ви робите щось не так.
Якщо вода не вийшла протягом 20 хвилин і спорожнення не сталося, процедуру можна повторити.
Діти старшого віку
Для старших дітей припустиме використання клізми з твердим наконечником. Об’єм рідини зростає з віком: для п’ятирічної дитини це, наприклад, близько 0,5 л. Точну цифру все одно узгоджуйте з лікарем — орієнтовні значення не замінюють індивідуального призначення.
Коли клізму робити не можна
Постановка клізми дитині вдома обов’язково має бути призначена лікарем. Є ситуації, коли процедура категорично заборонена:
- підозра на новоутворення в товстому кишечнику;
- біль і сильна напруга в животі.
У цих випадках потрібна термінова консультація педіатра. Дитина може дуже негативно сприймати процедуру, і якщо є ризик травми, її краще відкласти.
Клізма чи проносне: що вибрати
Іноді клізма безпечніша за пероральні проносні: вона не впливає на тонкий кишечник і шлунок. Але навіть добре знаючи, як зробити клізму дитині, скажімо, дворічного віку, батькам усе одно варто порадитися з дитячим лікарем. А якщо в дитини вже є проблеми, пов’язані із закрепом, важливо не привертати увагу малюка до спорожнення кишечника — спокійне ставлення батьків допомагає більше, ніж будь-який пристрій.
