Щойно малюк робить перші кроки, батьки починають придивлятися до його ніжок: чи правильно ставить стопу, чи не вивертає носки, чи не занадто пласка підошва. Причина зрозуміла — плоскостопість у дітей справді легше попередити, ніж виправляти наслідки в дорослому віці. Але перш ніж шукати ортопедичне взуття й записуватися до лікаря, варто розібратися, як дитяча стопа росте насправді.
Чому дитяча стопа від народження плоска
Якщо подивитися на стопу немовляти, вона справді виглядає плоскою. Це не означає, що всі діти народжуються з плоскостопістю. Просто маленька ніжка ще росте, формується й змінює обриси, перш ніж стати повноцінною опорною структурою скелета.
Плаский вигляд пояснюється підшкірним жиром у ділянці склепіння. Він заповнює простір, який у дорослої людини залишається вільним. Формування склепіння починається з перших кроків, а приблизно до чотирьох років дитина вже довше стоїть на ногах, бо стопа набуває зовнішніх ознак дорослої. З віком проміжок під склепінням стає дедалі помітнішим.
Однак буває й так, що формування відбувається неправильно — саме тоді йдеться про плоскостопість. І навіть правильне формування стопи в дитинстві не дає повної гарантії, що в майбутньому ситуація не зміниться: склепіння може деформуватися пізніше під впливом способу життя, ваги чи інших обставин.
Ознаки плоскостопості, які можна помітити вдома
Найточніший діагноз ставить лікар. Один із поширених методів — плантографія: стопу вкривають спеціальним розчином, потім дитина стає на аркуш паперу, і на ньому залишається відбиток. За цим відбитком оцінюють конфігурацію склепіння. Для дорослої людини метод інформативний, а от у випадку з дитиною він може дати хибний результат, адже стопа ще росте.
Батьки можуть зробити перше спостереження самостійно, просто уважно придивившись до ходи:
- Дитина вивертає носки назовні під час ходьби. У побуті кажуть, що малюк клишоногий. Така хода буває наслідком вальгусної плоскостопості: м’язи ніг ще слабкі, і дитина не втримує стопу в правильному положенні.
- Дитина наступає на внутрішній край стопи. Цю особливість легко помітити під час руху, вона добре вирізняється на тлі звичайної ходи.
Орієнтир правильної ходи — стопи, розташовані паралельно. Якщо є хоч одна з описаних ознак, з обстеженням у лікаря краще не зволікати.
Що сприяє розвитку плоскостопості
Багато батьків переконані, що плоскостопість — вроджена вада. Насправді це радше виняток: за медичною практикою, дітей, які мають цю недугу від народження, близько 3%.
Цікаве спостереження зробили дослідники в Індії: недуга частіше формується в людей, які носять взуття. Стопа правильно розвивається в природних умовах — коли людина ходить босоніж по землі, ризик плоскостопості мінімальний.
Інші медичні дослідження підтверджують: склепіння формується правильно за умови навантаження на нижні кінцівки. Якщо дитина мало рухається, рідко бігає й стрибає, ризик зростає. Для сучасних дітей це особливо актуально, бо чимало з них проводить день удома за комп’ютером або перед телевізором. Наслідком малорухливості стає не лише схильність до плоскостопості, а й порушення постави.
Взуття, харчування та рух
Щоб стопа формувалася правильно, важливо підібрати відповідне взуття. Орієнтири такі:
- невеликий каблук — достатньо 5 мм;
- м’який супінатор;
- жорсткий задник.
Окреме правило — взуття має бути новим. Доношувати його за кимось не варто: у такому разі навантаження на ноги розподіляється неправильно, що може стати причиною розвитку плоскостопості.
Не менш важливе харчування. У раціоні дитини мають бути фосфор, кальцій і вітамін D. А ще ноги потрібно тренувати: хоча б зрідка бігати босоніж по траві чи піску. Ідеальне середовище — природне, але дещо подібне можна створити й удома.
Проста домашня вправа: запропонувати дитині походити по гороху, попередньо вдягнувши шкарпетки, але без взуття. Нерівна поверхня змушує м’язи стопи працювати, а це саме те навантаження, якого їм бракує на рівній підлозі.
Як лікують плоскостопість у дітей
У більшості випадків у дітей діагностують поздовжню плоскостопість, яку вдається вилікувати консервативними методами, без хірургічного втручання. Якщо ж ідеться про вроджену форму, лікування починають від самого народження: застосовують гіпсові пов’язки або спеціальні пристосування.
Перші ознаки захворювання не можна залишати на самоплив — з ними слід іти до лікаря. Якщо вчасно не вжити заходів, ситуація погіршується й може розвинутися поздовжньо-поперечна, тобто комбінована, плоскостопість. Це поєднання двох видів деформації, і лікувати його значно складніше.
Оскільки причиною недуги найчастіше стають слабкі м’язи, зв’язки й кістки, лікар призначає терапію, спрямовану на зміцнення нижніх кінцівок. Тоді формування стопи відбувається нормально. Основа такого лікування — лікувальна гімнастика та масажні процедури.
Логіка тут проста: фізичні вправи приводять м’язи й зв’язки у потрібну форму, а масаж покращує кровообіг і підвищує тонус м’язів. Часто лікарі додатково призначають спеціальні ортопедичні устілки або відповідне взуття — воно допомагає правильно розподіляти навантаження на ноги.
Батькам варто пам’ятати: дітям дуже корисно ходити нерівними поверхнями. І ще одне — виявити захворювання на ранніх стадіях значно важливіше, ніж потім наздоганяти втрачене, тому візит до лікарні не відкладають.
Ступені плоскостопості та підходи до лікування
Лікарі розрізняють кілька категорій дитячої плоскостопості, і саме від ступеня залежить, наскільки складним буде лікування.
| Ступінь | Самопочуття дитини | Що призначають |
|---|---|---|
| Перший — гнучка плоскостопість | Болю немає, дискомфорту під час ходьби теж, тому ознак хвороби дитина не помічає | Спеціального лікування не потрібно, достатньо профілактики: масаж, фізіотерапія для стоп, ортопедичні устілки |
| Другий і третій | З’являється біль під час ходьби | Терапія для зменшення болю: теплові процедури, фізичні вправи; у частині випадків — хірургічне втручання |
Найпоширенішими залишаються перший і другий ступені. Чимало людей живуть із цією особливістю, і особливо часто вона трапляється у великих містах. Причина в тому, що склепіння або формується неправильно з раннього віку й таким залишається на все життя, або спочатку розвивається правильно, а деформується пізніше — через малорухливий спосіб життя, зайву вагу чи інші обставини.
З медичної точки зору такий ступінь плоскостопості на життя людини не впливає: можна жити довго й щасливо, не звертаючи на нього особливої уваги.
Коротко про головне
Пласка стопа в немовляти — це норма, а не діагноз. Склепіння формується поступово, у міру того як дитина ходить, бігає й стрибає, і саме рух, нерівні поверхні, правильно підібране нове взуття та повноцінне харчування з кальцієм, фосфором і вітаміном D створюють умови для правильного розвитку.
Якщо ж хода викликає сумніви — вивернуті носки, наступання на внутрішній край стопи, скарги на біль, — це привід для огляду в ортопеда, а не для самостійних висновків. Раннє звернення дає змогу обмежитися консервативними методами: гімнастикою, масажем, фізіотерапією та устілками. Запущені випадки лікуються довше й складніше, тому спостережливість батьків тут важить не менше за призначення лікаря.
