Батьки часто називають запором будь-яку затримку або зміну характеру випорожнень у дитини. Через це тривога виникає там, де насправді все в межах норми, і навпаки — справжня проблема залишається непоміченою. Щоб розібратися, варто дивитися не лише на частоту дефекації, а й на консистенцію калу та поведінку малюка під час випорожнення.
Помилковий і справжній запор: де межа
Немовлята на грудному вигодовуванні можуть випорожнюватися до шести разів на добу й навіть частіше, невеликими порціями. Це нормально. Приблизно з 4–6 тижнів стілець починає відходити рідше: ферментна система налаштовується, а грудне молоко засвоюється майже повністю. Тому дефекація раз на два дні великим обсягом у немовляти — ще не запор.
Справжня затримка виглядає інакше: кал густий, сухий, у формі «овечих кульок». Саме консистенція, а не кількість підгузків за добу, підказує, чи є проблема.
Діти на штучному вигодовуванні страждають від закрепів частіше, адже суміш засвоюється гірше, ніж грудне молоко. Про затримку тут говорять, коли випорожнення немає довше двох діб. Нормальна густота — вигляд кашки; поява калу «ковбаскою» вже свідчить про схильність до запору.
Затримка може виникати навіть за регулярного випорожнення, якщо кал густий, у вигляді кульок чи циліндра і болючий. А от коли малюк тужиться, крекче й навіть плаче, це не симптом запору — за умови, що екскременти м’які або мають консистенцію кашки.
Як змінюється норма з віком дитини
Після введення прикорму, приблизно до пів року, калові маси стають схожими на «ковбаску» або кашку, а дефекація відбувається не більше двох разів на добу. Варіант норми — стілець раз на два дні, але тільки за нормальної консистенції.
До року випорожнення мають бути регулярними, не частіше двох разів на добу, кал — «ковбаскою», припустима й кашка. У дворічної дитини кал повинен бути регулярним і оформленим. Затримка стільця понад дві доби розцінюється як запор — так само, як і регулярний, але сухий, густий кал великого діаметра, коли сам акт болючий.
Чому виникають запори в малюків
У переважній більшості випадків причина — порушення моторики кишечника. Якщо йдеться про анатомічну причину, тобто порушення скорочувальної здатності кишечника, випорожнення бувають рідко, живіт сильно роздутий, а калу за раз виходить багато. Якщо ж причина спастична, запор супроводжується болем у животі та болем під час дефекації.
Розібратися, який механізм діє в конкретному випадку, може лише лікар. Це важливо, бо від причини залежить і підхід до лікування.
Основні напрямки лікування
Проблема вимагає комплексного підходу, і насамперед — виявлення та усунення причини. Клізми й проносні свічки застосовують тільки після консультації з фахівцем і виключно епізодично, в крайніх випадках. Якщо користуватися ними регулярно, природний рефлекс до дефекації згасає, і малюк просто не може випорожнитися самостійно.
Головна мета лікування для дітей різного віку — налагодити м’які виділення щодня, без затримок, приблизно в один і той самий час. До основних напрямків належать:
- загальні рекомендації та налагодження режиму дня;
- правильне харчування немовляти;
- харчування матері, яка годує грудьми;
- правильний питний режим;
- лікувальна гімнастика;
- медикаментозна корекція — тільки за показаннями і з серйозних причин.
Вирішити проблему за пару днів і лише одним складником не вдасться. Моторика кишечника безпосередньо залежить від того, що їсть малюк і як побудоване харчування в родині загалом.
Правила харчування дитини при запорах
Найкраще харчування при закрепах у грудних дітей — жіноче молоко. Воно має жовчогінну дію, а жовч стимулює перистальтику кишечника. Тому дитина має отримувати грудне вигодовування якнайдовше.
Для малюків на штучному вигодовуванні батькам варто ретельно й зважено підходити до вибору суміші: вона має бути адаптованою, відповідати віку та розводитися за всіма правилами. Якщо є схильність до затримок калу, кілька годувань замінюють кисломолочними сумішами.
При хронічному запорі за рекомендацією лікаря вводять суміші з олігосахаридами та пребіотиками. Додають їх не одразу, а лише через одне годування — доти, доки консистенція стільця не стане нормальною. Якщо закрепи зберігаються, переходять повністю на ці суміші. І тільки після відновлення стільця суміш поступово відміняють, залишаючи кілька годувань для підтримки результату.
Прикорм починають з овочевого або фруктового пюре, багатого на клітковину та кислоти, які стимулюють перистальтику кишечника.
Раціон дитини від двох років
Для дітей від двох років принцип простий: більше овочів і фруктів. У таких продуктах багато грубої клітковини та пектинів — природних стимуляторів роботи кишечника. Клітковина є в моркві, буряках, цвітній капусті, гарбузі й кабачках. Овочі та фрукти дають у вареному, тушкованому вигляді або приготовлені на парі.
В обов’язковому меню дитини мають бути гарячі й рідкі страви, а також крупи. Щодня можна давати трохи кисломолочної продукції — кефір, сир, ряжанку, кисле молоко або йогурт. А ось молоко, квасолю, банани й цукор із раціону краще виключити: вони мають кріпильний і газоутворювальний ефект.
Запори в дитини та харчування матері, яка годує
З раціону матері рекомендовано повністю виключити продукти з в’яжучими властивостями: борошняне, манну крупу, рис, молочні та газоутворювальні продукти підвищеної жирності. Не варто налягати на сирі овочі й фрукти через нерозчинну клітковину, здатну кріпити стілець. Під категоричною забороною екзотична їжа, від якої можна отримати кишкову алергію.
Якщо відмова від заборонених продуктів не дала результату, до раціону додають продукти, що стимулюють перистальтику. Найбільший проносний ефект мають сухофрукти — курага й чорнослив, але тільки попередньо запарені окропом. Рекомендовано також пити відвар із них — по кілька чайних ложок щодня.
Допомогти відходженню стільця здатні й рослинні олії — оливкова, соняшникова, лляна. З овочів будуть корисними відварений буряк і гарбуз, з молочного — свіжий теплий кефір.
Питний режим і профілактика
Щоб уберегти здоров’я малюка, варто приділяти особливу увагу щоденному раціону та з ранніх років організувати правильний режим харчування, максимально довго зберігати грудне вигодовування й строго дотримуватися всіх правил уведення прикорму. Для гарного самопочуття дитини важливий і питний режим: чим густіша маса прикорму, тим більше рідини має пити малюк.
Запор у немовляти — проблема непроста, але за своєчасного звернення до лікаря й виконання всіх необхідних заходів її вдається швидко подолати. Загальні рекомендації зі статті допомагають зрозуміти логіку лікування, однак не замінюють індивідуальної консультації: рішення про суміші, препарати чи процедури ухвалює лікар після огляду дитини.
