Укус за руку під час гри, сльози іншої дитини й розгублений погляд виховательки — ситуація, знайома багатьом батькам. Малюк, який щойно мирно грався, раптом вчепився зубами в плече товариша. Перша реакція дорослого — сором і бажання негайно покарати. Але саме спокійна реакція, а не крик, найшвидше зупиняє цю звичку.
Кусатися схильні практично всі маленькі діти. Для немовляти ротик — головний інструмент пізнання світу, тож спроба вкусити є частиною дослідження, а не проявом злого характеру. Питання лише в тому, як дорослі реагують на перші укуси й чи встигає дитина навчитися інших способів виражати те, що вона відчуває.
Чому діти кусаються
Причини різняться за віком і ситуацією. Хтось кусається щодня, хтось — лише кілька разів у житті. Деякі малюки, вкусивши маму й побачивши її спотворене болем обличчя, більше ніколи цього не роблять. У більшості випадків звичка зникає сама, коли дитина опановує мовлення. Та буває, що вона залишається й у дитини, яка вже підросла, — і тоді варто шукати глибшу причину.
Прорізування зубів
Немовлята, у яких ріжуться зубки, тягнуть до рота все — і норовлять когось вкусити. Так вони намагаються впоратися з болем, що супроводжує прорізування. У цьому випадку укус — не агресія, а спосіб полегшити власний дискомфорт.
Ротик як інструмент пізнання
Для грудного віку ротик — головний засіб дослідження навколишнього світу. Через укус малюк може виявляти цікавість або навіть радість: емоції переповнюють, а слів, щоб їх назвати, ще немає. Так само він перевіряє межі дозволеного — адже він ще не знає, як поводитися можна, а як ні. Саме реакція дорослого на укус і встановлює ці межі.
Голод, утома та емоційна напруга
Кусатися дитина може, коли голодна, зла, роздратована або емоційно напружена. Перевтома, скупчення людей у малому приміщенні, порушений режим дня — усе це знижує поріг самоконтролю. Найчастіше «кусачками» стають легко збудливі, нетерплячі та невгамовні діти.
Брак уваги та невміння говорити
Укус нерідко сигналіть про нестачу уваги. Найчастіше це трапляється в період, коли дитина ще не навчилася розмовляти, і триває доти, доки вона не опанує інші способи виражати свої бажання — передусім мовлення.
Буває й так, що дитина, загравшись, кусає товариша по грі. Це відбувається від надлишку емоцій, коли немає ні сил, ні часу на пояснення, а найпростіше — взяти й вкусити «суперника».
Коли причина глибша, ніж здається
Якщо звичка кусатися збереглася до трьох років, агресивність і нетерплячість дитини найчастіше пов’язана не з характером, а з невмінням виражати свої емоції. Таким малюкам потрібно приділяти більше уваги.
У цьому разі батькам варто звернутися до психолога, щоб виявити причини такої поведінки. Можливо, малюку складно адаптуватися в дитячому колективі, або він ніяк не звикне до появи братика чи сестрички й почувається зайвим. А може, дитина просто копіює агресію, яку бачить навколо себе, — зокрема й тоді, коли батьки часто карають її, у тому числі за укуси.
Злість у відповідь на агресивну поведінку лише посилює проблему. Якщо ж за допомогою укусу малюк намагається привернути увагу батьків або висловити протест, варто переглянути спілкування з ним і дати зрозуміти: він гідний уваги, і отримати її можна іншими способами.
Що можуть зробити батьки
Робота зі звичкою — це не одноразова розмова, а щоденна практика. Ось напрями, які дають найбільший ефект.
- Більше знаків уваги. Обійміть малюка, візьміть за руку, покажіть, як можна бути ласкавим. Обніміться з дитиною, а потім попросіть її обійняти ведмедика, зайчика, лялечку — адже це її друзі, які теж хочуть уваги.
- Частіше хваліть. Ніхто не захоче щось у собі міняти, якщо його постійно дорікати недоліками. А коли в дитину вірять, хочеться «гори звернути», щоб виправдати надії. Не лайте за розкидані олівці — краще похваліть за гарний малюнок і скажіть, який він молодець, а якщо ще й збере олівці, то буде просто молодчина.
- Не допускайте перевтоми. Дотримуйтеся режиму дня, уникайте скупчення людей у маленьких приміщеннях.
- Навчіть спілкуватися з іншими дітьми. Розкажіть, що потрібно ділитися іграшками, і обов’язково похваліть, якщо маля з кимось поділилося. Спостерігайте за дитячими іграми й, коли конфлікт лише назріває, намагайтеся не дати йому розвинутися.
- Більше розмовляйте. Працюйте над поповненням словникового запасу дитини й пояснюйте, що практично будь-яку ситуацію можна вирішити словами.
- Запропонуйте «допустимі» форми вираження злості. Рвати папір, м’яти пластилін — замість того щоб кусатися чи битися.
- Давайте тверду їжу. Морква, сухарик — щоденне навантаження на зубки допомагає дитині «накусатися» вдосталь.
- Тренуйте м’язи рота. Надування повітряних кульок або мильних бульбашок — просте заняття, яке добре розвиває ці м’язи.
Як реагувати в момент укусу
Найважливіше — відреагувати одразу, але без крику. Прикрийте долонею ротик дитини й спокійним, хоч і суворим голосом скажіть, що кусатися в жодному разі не можна. Додайте, що якщо малюк усе ж хоче кусатися, нехай вкусить яблучко (для старших дітей) або своє гумове кільце-прорізувач (для молодших).
Поясніть, що людям боляче, коли їх кусають. Щоб дитина в цьому переконалася, запропонуйте їй вкусити себе за руку.
Обов’язково з’ясуйте, з якою метою вона кусалася. Можливо, хотіла забрати іграшку? Тоді варто було не кусатися, а попросити пограти або розповісти мамі про своє бажання, щоб разом знайти рішення. Вибачтеся перед укушеною дитиною й пригостіть обох дітей печивом чи цукеркою.
Якщо ваша дитина кусається, попередьте про цю звичку батьків інших дітей. Так ви даєте зрозуміти, що вам не байдуже її поведінка і що ви дбаєте про їхніх дітей.
Намагайтеся заздалегідь попередити неприємну ситуацію. Нагадуйте дитині, що вам буде дуже соромно й боляче, якщо вона когось вкусить.
Якщо вкусили вашу дитину
Не поспішайте «накидатися» із звинуваченнями на батьків кривдника. Пам’ятайте, що в подібній ситуації може опинитися кожен, і їм напевно також ніяково й соромно за свою дитину. Спокійна розмова про те, що сталося, допоможе більше, ніж взаємні докори, — адже обидві родини насправді хочуть одного: щоб діти гралися без сліз.
Коротко про головне
| Ситуація | Що робити |
|---|---|
| Укус під час прорізування зубів | Запропонувати кільце-прорізувач або тверду їжу, полегшити біль |
| Укус як спосіб привернути увагу | Приділяти більше уваги, показувати ласку, хвалити за хороші вчинки |
| Укус від перевтоми чи напруги | Дотримуватися режиму дня, уникати скупчення людей |
| Укус під час гри | Зупинити гру, пояснити, що боляче, навчити домовлятися словами |
| Звичка збереглася після трьох років | Звернутися до психолога для виявлення причин |
Терпіння, послідовність і увага до потреб дитини — саме те, що поступово замінює укуси словами. Звичка рідко зникає за один день, але з дорослим поруч, який реагує спокійно й передбачувано, дитина швидко вчиться інших способів сказати те, що відчуває.
