Коліки в немовлят: як заспокоїти дитину та полегшити біль

Дитина абсолютно здорова, годину тому всміхалася й із задоволенням їла — а тепер заходиться плачем, не реагує на заколисування, відмовляється від соски й не дає себе взяти на руки. Так виглядають кишкові коліки, і з ними стикається практично кожна сім’я, де є немовля. Заспокоїти малюка повністю не вдасться, але реально скоротити тривалість нападу та зменшити його інтенсивність.

Що таке кишкові коліки й коли вони минають

Кишкові коліки зазвичай турбують немовлят до чотирьох місяців. Окремі випадки трапляються й у дітей ближче до року, але це радше виняток, ніж правило. Найчастіше напади припадають на вечірні та нічні години — саме тоді, коли батьки найбільше втомлені, а ресурсу на терпіння обмаль.

Частота нападів у різних дітей відрізняється кардинально. В однієї дитини живіт може здутися лише раз-два на тиждень, у другої — боліти щовечірньо. При цьому режим дня й меню залишаються незмінними, тож простежити закономірність між харчуванням, сном і нападом вдається далеко не завжди.

Побутує думка, що коліки частіше мучать хлопчиків, а дівчатка майже до них не схильні. Наукового підтвердження цьому немає, хоча окремі лікарі справді заздалегідь попереджають мам, які народили сина, про можливу проблему. Так само немає доказів і в твердженні, що здуття частіше виникає в дітей на штучному вигодовуванні або в тих, чиї мами приймають антибіотики.

Чому виникають кишкові спазми

Уже кілька десятиліть лікарі в усьому світі дискутують про походження колік. Основні версії такі: незрілість кишечника немовляти, його поступовий перехід на «дорослу» їжу та незавершене формування нервово-м’язового апарату загалом. Єдиної відповіді, чому в однієї дитини ознак проблеми немає зовсім, а інша мучиться майже щоночі, на сьогодні ніхто дати не може.

Психологи додають до цього ще один спостережуваний, але не доведений фактор: у нервових і тривожних мам діти нібито страждають від колік частіше, ніж у спокійних і врівноважених жінок. Зберігати повний спокій, коли дитина кричить від болю, надзвичайно складно, тож ця теза радше про підтримку матері, а не про причину спазмів.

Харчування матері — ще один фактор ризику, який не має остаточного наукового підтвердження. Практика показує: навіть за ідеально витриманої дієти жінка не може повністю вберегти дитину від нападів. Тому дієту варто розглядати як один з інструментів, а не як гарантоване рішення.

Профілактика: що можна зробити заздалегідь

Перелічені нижче заходи не є панацеєю, проте вони здатні знизити ймовірність здуття кишечника в немовляти. Виконувати їх варто системно, а не лише під час нападу.

• Освойте правильну техніку прикладання дитини до грудей — від неї залежить, скільки повітря малюк заковтує разом із молоком.
• Придбайте соски й пляшечки з антиколіковим ефектом: їхня конструкція не дає дитині заковтувати повітря з їжею.
• Після годування потримайте дитину «стовпчиком», щоб вона могла вільно відригнути.
• Незадовго до чергового годування викладайте малюка на животик — це посилює кишкову перистальтику й допомагає відійти газам, які вже накопичилися.
• Підготовку до сну починайте з простого масажу: погладжуйте животик за годинниковою стрілкою.
• Перегляньте власний раціон. Тимчасово варто прибрати квашені овочі, газовані напої, чорний хліб, капусту, молочні продукти та бобові.
• Спробуйте профілактичні чаї на основі насіння кропу та ромашки.
• Обговоріть з лікарем спеціальні препарати, які знижують спазм і сприяють відходженню газів.

Як допомогти дитині під час гострого нападу

Коли малюк уже кричить від болю, завдання батьків — не прибрати причину, а допомогти тілу розслабитися й вивести гази. Ось прийоми, які варто спробувати по черзі.

Тепло на живіт

Покладіть на животик малюка пелюшку, прогріту праскою. Поки вона працює, друга пелюшка може нагріватися, наприклад, на батареї. Тепло розслаблює м’язи черевної стінки й полегшує відходження газів.

Контакт «шкіра до шкіри»

Покладіть дитину собі на голий живіт — її тільце теж має бути без одягу. Тепло тіла мами, її дихання й серцебиття заспокоюють немовля краще за будь-яку колискову. Цей прийом особливо дієвий, коли напад ще не переріс у справжню істерику.

Масаж животика

Обводить живіт за годинниковою стрілкою м’якими, теплими долонями. Рухи мають бути повільними й поверхневими: мета — не «промацати» кишечник, а допомогти йому скоротитися в правильному напрямку.

Тепла ванна

Якщо стан дитини не критичний і немає місця істериці, спробуйте організувати теплу ванну. Вода розслаблює все тіло, і часто саме після купання гази відходять.

Руки, рух і голос

Залучайте до процесу батька — носіть немовля на руках, розмовляйте з ним, погойдуйте. Дитина може полежати на животі не лише на ліжку, а й на згині ліктя дорослого, або довше побути у вертикальному положенні. Зміна позиції сама по собі часто зменшує тиск на кишечник.

Газовідна трубка: коли вона доречна

Найшвидший спосіб полегшити сильні коліки — газовідна трубка. Її вводять у задній прохід, попередньо змастивши наконечник стерильною рослинною олією. Гази, найімовірніше, відійдуть одразу, часто разом із калом.

Важливе застереження: не використовуйте цю методику часто. Якщо вдаватися до неї регулярно, кишечник «розслабиться», а його перистальтика стане мінімальною — і дитина втратить здатність справлятися з газами самостійно. Сприймайте трубку як швидку допомогу у критичний момент, а не як щоденну процедуру.

Що радять інші батьки

Якщо почитати форуми мам, картина стає доволі однорідною. Найчастіше грудному малюку зі здуттям допомагають елементарні речі: погладжування, заколисування й тепле питво. Нічого ексклюзивного — але саме ці дії заспокоюють дитину найшвидше, бо поєднують тепло, ритмічний рух і присутність близької людини.

Найефективніший спосіб для конкретної дитини зазвичай знаходиться шляхом проб і помилок. Ви не перша, хто проходить цей шлях, і точно не остання. Запасіться терпінням, спробуйте прийоми по черзі — і фіксуйте, що саме спрацювало саме у вашому випадку.

Коли варто звернутися до лікаря

Коліки — стан, який минає сам, але є ситуації, коли плач і неспокій дитини не пов’язані зі здуттям. Зверніться до педіатра, якщо напади супроводжуються підвищеною температурою, блюванням, кров’ю в калі, відмовою від їжі, різким зменшенням кількості сечовипускань або зміною поведінки дитини між нападами. Також варто проконсультуватися, перш ніж давати немовляті будь-які медикаменти чи чаї.

Усі поради вище — загальна інформація, а не індивідуальна рекомендація. Висновок про стан дитини й доцільність конкретних засобів має робити лікар, який бачить малюка.