Чому плаче дитина: як зрозуміти причину та заспокоїти малюка

Повернення з пологового будинку з немовлям часто виявляється не таким спокійним, як уявлялося. Дитина плаче, а батьки не розуміють, чому. Ситуація ускладнюється тим, що зв’язок на початковому етапі односторонній: батьки не можуть поговорити з малюком, а єдиний спосіб, яким він повідомляє про свій дискомфорт, — це плач. Розберімося, що може стояти за сльозами.

Дві великі групи причин дитячого плачу

Усі причини, чому плаче дитина, умовно поділяються на два класи. Перший — фізіологічні особливості новонародженого та специфіка догляду за ним. Другий — фактори психологічного характеру, пов’язані з адаптацією маленької дитини до світу та особливостями її темпераменту. Розуміння цього поділу спрощує пошук відповіді: спершу перевіряють базові потреби, а вже потім шукають глибші психоемоційні причини.

Фізіологічні причини та особливості догляду

Кольки

Одна з найпоширеніших причин сліз немовляти — дитячі коліки. Розпізнати їх нескладно: дитина плаче, при цьому стукає ніжками, відмовляється від годування, але швидко заспокоюється на животі мами або після масажу живота. Причина болю — спазм стінок кишечника, який завдає малюкові неприємних відчуттів.

Кольки пов’язані із загальною незрілістю шлунково-кишкового тракту новонароджених і, за медичними даними, минають самостійно до 4 місяців, не потребуючи медикаментозного лікування. Полегшити стан можна масажами, гімнастикою, спеціальними позами, теплою пелюшкою. Медикаментозні засоби, зокрема Еспумізан, варто застосовувати після узгодження з лікарем.

Дискомфорт від підгузків

Найбанальніший винуватець страждань — підгузник. Зазвичай дискомфорт викликає не сам підгузник, а наслідки його носіння у вигляді попрілостей. Тому важливо стежити за станом шкіри в зоні підгузка, правильно доглядати за нею і за потреби змінити марку, підібравши ті, що не викликають подразнення.

Почуття голоду

Ще одна дуже ймовірна причина, через яку новонароджений може плакати, — голод. Якщо батьки суворо дотримуються режиму годування, витримують тривалі паузи, вони ризикують почути обурені крики.

Перші кілька місяців після народження режим лише встановлюється, тому варто практикувати годування на вимогу, не намагаючись домогтися суворого дотримання графіку. Проміжок між годуваннями в перші 2 місяці може коливатися від 20 хвилин до 2 годин — і перший, і другий варіант є нормою, а не відхиленням. Якщо навіть після нетривалого годування немовля заспокоїлося, причина його плачу очевидна — воно було голодне.

Температура в приміщенні та одяг

У новонародженої дитини механізми терморегуляції ще недосконалі, тому її легко перегріти або переохолодити. Перегрів може викликати навіть короткочасне підвищення температури тіла, а замість того, щоб роздягнути немовля, перелякані батьки починають телефонувати лікарю.

Якщо в кімнаті жарко й сухе повітря, дитячий організм швидко піддається зневодненню, що може спровокувати головні болі, болі в животі, скоринки в носі та погане носове дихання. Усе це також стає причиною дитячих сліз.

Одягайте малюка в приміщенні легко і, за можливості, в одяг з натуральних тканин. Частіше практикуйте повітряні ванни — чудовий спосіб загартовування, а також підвищення загального тонусу й настрою. Цілком можливо, що саме ці заходи забезпечать не лише спокійну поведінку протягом дня, а й міцний сон немовляти вночі.

Усі перелічені причини досить легко визначити, якщо батьки уважні до поведінки своєї дитини та оволоділи базовими навичками догляду за нею.

Психоемоційні причини плачу

Незважаючи на те що вітчизняна педіатрія пропонує ставитися до новонародженого як до організму, основними потребами якого є їжа й догляд, насправді це не так. Організм дитини швидко розвивається, буквально щодня дитячий мозок засвоює величезну кількість інформації, і саме цей стрімкий розвиток, непомітний іноді для батьків, може виявитися причиною дитячого плачу.

Стрибки у розвитку

Ще вчора дитина була спокійна, мирно лежала в ліжечку, добре їла та практично не плакала, а сьогодні не злазить з рук, кричить і не дає батькам ні хвилини спокою. Швидше за все ви маєте справу зі стрибком у психічному розвитку, який часто викликає в малюка напади тривожності — він плаче і виявляє бажання подовгу перебувати в мами на руках.

У узагальненому вигляді періоди, що характеризуються стрибком у розвитку в дітей до року, припадають на такі тижні їхнього життя: 5, 8, 12, 19, 26, 37, 46, 55, 64, 75. Водночас необхідно робити поправку на індивідуальні особливості кожної дитини, тому терміни стрибків розвитку можуть змінюватися.

Темперамент і спадкові особливості

Маленька людина несе в собі гени батьків — тобто володіє набором тих чи інших особливостей організму й нервової системи. Такі діти дуже чутливі до тактильного контакту, тому швидко заспокоюються, коли їх беруть на руки, кладуть матері на живіт, погладжують, накривають нагрітою пелюшкою. Чутливі та легко збудливі діти набагато спокійніше сплять у ліжку з батьками, даючи останнім таким чином непогану можливість виспатися.

Постарайтеся бути уважними до цих особливостей вашої дитини, проаналізуйте поведінку найближчих родичів, розповіді бабусь про те, як росли їхні діти, і на підставі цього виробіть стратегію, що допоможе вам впоратися.

Потреба в режимі

Західна школа сучасної педіатрії пропонує батькам не прив’язувати дитину до певного режиму, мотивуючи тим, що «вона сама розбереться, коли їй їсти та спати». Насправді не всі діти можуть «самі розібратися», і пов’язано це знову ж таки з індивідуальними особливостями психіки.

Дуже часто дитина, яка багато плаче, просто збуджена, а заспокоїтися сама не може через незрілість нервової системи. Саме тому виникають проблеми із засинанням, саме тому мають місце невмотивовані істерики, коли дитину просто неможливо заспокоїти.

Створення індивідуального режиму, дотримання ритуалів, які передують тій чи іншій події, тут буде серйозною підмогою. Наприклад, вечірнє купання з подальшими масажем і колисковою, яке відбувається день у день у певний час, ефективно вирішить проблему засинання емоційного та рухливого малюка.

«Синдром тривожної мами»

Дуже часто чуєш від практикуючих педіатрів і гомеопатів розповіді про те, що молоді мами, які звернулися за консультацією з приводу дитини, просто переповнені тривогою і в будь-якому відхиленні від норми схильні бачити страшну проблему, загрозливу для життя малюка.

Новонароджена дитина ще дуже міцно пов’язана з матір’ю невидимими зв’язками, вона добре відчуває її настрій і тривогу. Але, на відміну від мами, вона не може раціонально проаналізувати свої страхи, тому дитина просто плаче, намагаючись показати своєрідну емпатію, співчуття матері.

Тому позитивний настрій молодої мами, її глибока переконаність у тому, що з дитиною все гаразд, випромінюваний спокій допоможуть дитині освоїтися в навколишньому світі й наповнити життя сім’ї радістю та гармонією.

Як діяти батькам: короткий алгоритм

Коли дитина плаче, найпростіше — діяти за послідовністю, яка відсіює найімовірніші причини одну за одною. Це не скасовує індивідуального підходу, але допомагає не панікувати.

1. Перевірте базові потреби: чи не голодна дитина, чи сухий підгузок, чи не тисне одяг.
2. Оцініть температуру в кімнаті та те, як вдягнений малюк: перегрів і переохолодження однаково викликають плач.
3. Зверніть увагу на живіт: підтискання ніжок, відмова від їжі й заспокоєння на животі мами вказують на коліки.
4. Прикладіть дитину до себе — тактильний контакт заспокоює чутливих і легко збудливих дітей.
5. Якщо плач триває годинами, супроводжується підвищенням температури, відмовою від їжі чи незвичною млявістю — зверніться до лікаря.

Що важливо пам’ятати

Плач — це не примха і не спосіб маніпулювати батьками, а сигнал. Чим уважніше ви спостерігаєте за дитиною, тим швидше навчитеся розрізняти відтінки її крику й реагувати точніше. Частина причин минає сама в міру дозрівання організму, частина потребує лише коригування догляду, а частина — вашої власної впевненості й спокою. Ця стаття має загальноінформаційний характер і не замінює консультації лікаря щодо конкретної дитини.