Більшість людей під час розлучення втрачають частину того, що їм законно належить. І не через несправедливість суду, а через незнання базових правил поділу спільно нажитого. Розлучення рідко буває простим навіть тоді, коли обидва партнери згодні розійтися мирно. Коли до емоційної напруги додається питання майна, ситуація ускладнюється в рази. Особливо якщо є нерухомість, бізнес або кредити.
Щоб захистити свої інтереси, варто звернутися до фахівця ще до початку судового процесу: адвокат Малик Олександр Володимирович https://www.malyk.com.ua надає юридичні послуги у Вінниці та дистанційно по всій Україні, тож отримати консультацію можна онлайн у зручний для вас час.
Що вважається спільним майном, а що – особистим
Сімейний кодекс України відносить до спільної сумісної власності подружжя все, що було набуте під час шлюбу, незалежно від того, на кого оформлено право власності. Квартира, куплена в шлюбі й записана лише на чоловіка, юридично належить обом у рівних частках. Те саме стосується автомобіля, земельної ділянки, коштів на рахунках і навіть частки в бізнесі, якщо вона виникла після реєстрації шлюбу.
Водночас особистою власністю залишається те, що людина мала до шлюбу, отримала в дарунок або у спадщину. Навіть якщо це сталося під час шлюбу. Але тут є нюанс: якщо подружжя спільно вкладало кошти у поліпшення особистого майна одного з них (наприклад, зробило капітальний ремонт у квартирі, яка дісталася у спадщину), суд може визнати таке майно спільним або зобов’язати виплатити компенсацію.
Поділ через суд або добровільна угода: що практичніше
Законодавство передбачає два шляхи поділу:
- Судовий поділ. Застосовується тоді, коли домовленостей досягти не вдається. Суд розподіляє майно виходячи з принципу рівності часток, але може відступити від нього, якщо є вагомі підстави: один із подружжя не працював без поважних причин, завдав шкоди спільному майну або з одним із батьків залишаються неповнолітні діти.
- Договірний. Добровільна угода про поділ майна, посвідчена нотаріально, має таку саму юридичну силу, що й рішення суду, але займає значно менше часу і нервів.
Якщо сторони здатні домовитися – це оптимальний варіант. Але все залежить від ситуації.
Борги теж діляться і про це часто забувають
Поділ майна стосується не лише активів, а й зобов’язань. Кредит, взятий під час шлюбу на спільні потреби, вважається спільним боргом подружжя, навіть якщо договір підписав лише один. Виняток – якщо позичені кошти були витрачені виключно в особистих інтересах одного з партнерів, що потрібно довести документально.
На практиці поділ боргів нерідко викликає більше суперечок, ніж поділ нерухомості, адже банки продовжують вимагати виплат незалежно від того, як подружжя вирішило питання між собою. Тому важливо врегулювати відносини з кредитором офіційно, а не обмежитися усними домовленостями.
Шлюбний договір – інструмент, який в Україні досі недооцінюють
Шлюбний договір можна укласти як до реєстрації шлюбу, так і під час нього. Він дозволяє визначити правовий режим майна на власний розсуд подружжя: встановити, що певне майно залишається особистою власністю, визначити порядок користування спільним майном або заздалегідь врегулювати питання утримання на випадок розірвання шлюбу.
Поширений міф, що шлюбний договір укладають ті, хто з самого початку готується до розлучення. Насправді це інструмент планування, який захищає обох партнерів і виключає тривалі судові розгляди, якщо стосунки все ж зайдуть у глухий кут.
Діти та майно – як суд розставляє пріоритети
Наявність неповнолітніх дітей може суттєво вплинути на результат поділу. Той із батьків, з ким залишаються діти, має право просити суд відступити від рівності часток. Наприклад, залишити за собою квартиру або більшу її частину в інтересах дитини. Суд не зобов’язаний задовольнити таке клопотання автоматично, але враховує його як один із ключових факторів.
Окремо варто пам’ятати, що майно, придбане виключно для дітей (меблі, одяг, музичні інструменти, шкільне приладдя) не підлягає поділу між подружжям і передається тому з батьків, з ким проживає дитина, без жодної компенсації іншому.
Розлучення – це юридична процедура, яка потребує такої ж уважної підготовки, як будь-яка інша серйозна угода. Чим раніше ви розумієте свої права, тим менше шансів, що хтось скористається вашою необізнаністю у найвразливіший момент.
