Після народження малюка тривога батьків не зникає — вона лише змінює тему. Перерахувавши пальчики на ручках і ніжках, мама починає думати про інше: скільки дитина має спати й їсти, чи все гаразд із її розвитком, коли вона почне бачити предмети й чути звуки. Питання про зір і слух виникає чи не найчастіше, бо саме реакція на обличчя, голос і світло здається батькам першим доказом, що з малюком усе добре.
Чи справді новонароджений нічого не бачить і не чує
Поширена думка, ніби перший час після народження дитина не бачить і не чує нічого, не відповідає дійсності. Протилежна крайність — паніка через те, що малюк «недостатньо реагує» на подразники — теж зазвичай безпідставна.
Природа подбала про те, щоб органи слуху й зору почали працювати не на повну силу відразу. Після дев’яти місяців у теплій, темній і затишній материнській утробі повна гама звуків і кольорів зовнішнього світу стала б для немовляти справжнім шоком. Тому зір і слух нормалізуються поступово. А коли це відбувається, діти починають чути навіть краще за дорослих, а навколишній світ сприймають яскравішим і сповненим незвіданого.
Як новонароджена дитина бачить світ навколо
Бачити немовля починає відразу після народження, але побачене в перші дні та в перший місяць дуже відрізняється від звичного нам зображення. Світ для малюка — ніби в туманному серпанку, де розрізняються лише світлі й темні обриси предметів. Добре вдається розгледіти яскраві об’єкти, розташовані на невеликій відстані.
Приблизно через місяць після народження дитина вже непогано розрізняє предмети за 20–30 сантиметрів і навіть упізнає близьку людину, особливо маму. До чотирьох місяців сфокусуватися на чомусь одному вона ще не здатна, тому погляд здається блукаючим.
Якщо хочете привернути увагу малюка, виконайте кілька простих дій:
- візьміть дитину на руки у вертикальному положенні;
- зачекайте, поки вона звикне до нової пози;
- покажіть яскравий великий предмет на відстані 20–30 сантиметрів від очей;
- тихо й спокійно розмовляйте, привертаючи увагу до предмета.
До шести місяців очі дитини можуть дивитися в різні боки — це створює ілюзію косоокості. Зазвичай приблизно до пів року все стає на свої місця. Якщо цього не відбувається, варто звернутися за консультацією до окуліста.
Чи бачить дитина сни
Цікаво, що новонароджений може «бачити» не лише наяву, а й уві сні. Спостерігаючи за сплячими дітьми, батьки помічають, як ті ворушать ручками й ніжками, як змінюється їхня міміка, а іноді малюк навіть плаче або всміхається крізь сон. Саме ці спостереження й підштовхують до питання, чи сняться немовлятам сни.
Наука поки не дійшла до того рівня, щоб зазирнути в чужі сновидіння. А підростаючи, дитина забуває те, що їй снилося в такому ранньому віці, і розповісти про це вже не може.
У вивченні дитячих снів дослідники не мають єдиної думки й висувають найнеймовірніші гіпотези. Психолог Девід Фолкс стверджував, що діти до п’яти років не здатні бачити сновидіння так, як бачить їх доросла людина. Щоправда, ця думка теж видається сумнівною.
Припустити можна одне: зміст снів немовлят і старших дітей відрізняється від змісту дорослих сновидінь. Це пояснюють тим, що свідомість малюка розвинена слабо, він не вміє розмовляти й не до кінця розуміє мову оточення. Звідси й виникло припущення, ніби дитячі сни складаються з кольорів, відчуттів та емоцій і не містять звуку. До того ж дитина не здатна усвідомити, де сон, а де реальність.
Що чує немовля
Здатність сприймати звуки хвилює молодих батьків не менше. Чути дитина починає відразу після народження, а точніше — ще під час внутрішньоутробного розвитку. Тому немає нічого дивного в тому, що, з’явившись на світ, малюк заспокоюється від голосу мами. Психологи радять розмовляти з плодом ще до його народження.
Новонароджений реагує на різкі та гучні звуки. Їх краще уникати, бо вони можуть налякати малюка й викликати плач. На приглушені звуки та спокійну мову оточення реакції, найімовірніше, не буде. Нормальний слух сформується приблизно до трьох місяців життя.
Маленькі діти позитивно реагують на музику. Особливо їм подобаються мелодійні класичні твори — музика Йоганна Штрауса, Франца Шуберта, Йоганна Себастьяна Баха, Людвіга ван Бетховена. Ці композиції відрізняються мелодійністю, спокійним темпом і заспокійливими нотами, що й припадає до вподоби немовлятам.
Орієнтовні віхи розвитку зору та слуху
Наведені нижче строки описують типові етапи, а не жорсткий графік. Кожна дитина розвивається у власному темпі, тому невеликі відхилення в межах кількох тижнів — це нормально.
| Вік | Що помітно зі зору | Що помітно зі слуху |
|---|---|---|
| Перші дні | Розрізняє світлі й темні обриси, бачить яскраві предмети поблизу | Реагує на різкі гучні звуки, заспокоюється від голосу мами |
| Близько 1 місяця | Розрізняє предмети за 20–30 см, упізнає близьку людину | Прислухається до спокійної мови, реагує на музику |
| До 3 місяців | Погляд ще може «блукати» | Формується нормальний слух |
| До 4 місяців | Ще не завжди вдається сфокусуватися на одному об’єкті | Розрізняє знайомі голоси та інтонації |
| До 6 місяців | Очі зазвичай дивляться узгоджено, ілюзія косоокості зникає | Слух і зір мають прийти до норми |
Розвивальні вправи для зору та слуху
Навіть якщо розвиток зору та слуху дитини в нормі, спеціальні вправи не зашкодять. Починати варто з наймолодшого віку.
Від одного до трьох місяців маляті рекомендують показувати великі зображення чорного кольору, періодично закриваючи їх білим аркушем. Відстань від очей дитини до картинки має становити 20–30 сантиметрів. Коли малюкові виповниться три місяці, картки потрібно рухати перед його очима, чергуючи чорні та кольорові зображення.
Щоб розвивати слух, треба більше розмовляти з немовлям, пам’ятаючи, що це жива людина, а не лялька. Частіше давайте йому слухати музику, віддаючи перевагу класиці. Співайте дитині пісні. Усе це допоможе не лише розвинути слух, а й дасть змогу правильно сформуватися в соціальному та психологічному плані.
Коли варто звернутися до фахівця
Слух і зір проходять кілька етапів формування, і кожен малюк індивідуальний. Орієнтир для батьків простий: приблизно до пів року стан слуху та зору має прийти до норми, і привід для занепокоєння зникає.
Якщо щось усе-таки викликає побоювання, краще не відкладати звернення до фахівця, який зможе поставити правильний діагноз і призначити ефективне лікування. Ця стаття має загальноінформаційний характер і не замінює консультації лікаря щодо конкретної дитини.
