Поява кошеняти в домі майже завжди супроводжується хвилюванням: як годувати, як доглядати, чи все гаразд зі здоров’ям. Один із найчастіших приводів для паніки — коли малюк кілька днів не ходить у туалет по-великому. Перш ніж щось робити, варто зрозуміти, що саме вважається нормою, а коли йдеться про справжній запор, який потребує втручання.
Як часто кошеня має ходити по-великому
Частота дефекації у здорового кошеняти залежить насамперед від типу харчування. Немає єдиної цифри, яка підходила б усім, але орієнтовні межі виглядають так:
- напіврідкі корми, особливо з додаванням овочів, — приблизно 3–4 рази на добу;
- білкова їжа та сухий корм — близько 2 разів на добу.
Якщо кошеня не ходить по-великому кілька днів поспіль, це вже привід уважно придивитися до його стану. Причини, які найчастіше призводять до затримки, такі:
- незміцніла система травлення малюка;
- стрес через зміну оточення та розлуку з матір’ю;
- неправильний раціон — переїдання, недоїдання або невідповідна їжа;
- проблеми зі шлунком після вилизування власної шубки;
- недостатня кількість питної води.
Кожен із цих чинників безпосередньо впливає на те, як часто кошеня повинне ходити в туалет. Тож перш ніж шукати ліки, розберіться, що змінилося в житті вихованця останніми днями.
Як визначити запор: симптоми, які варто помітити
Запор у кошеняти проявляється не лише відсутністю випорожнень. Ось на що звертають увагу:
- кошеня видає характерні звуки, але не може випорожнитися;
- часто підходить до лотка, навіть сідає туди, але залишає його чистим;
- після довгої перерви кал виходить сухий і твердий;
- апетит знижується, вихованець стає пасивним;
- випорожнення надто мізерні, хоча кошеня рідко ходить по-великому;
- у фекаліях помітні домішки слизу або крові.
Сукупність цих ознак майже завжди вказує на запор. І тут постає головне питання: що робити в домашніх умовах і коли краще одразу їхати до ветеринарної клініки? Оскільки більшість власників не мають медичної підготовки, найнадійніший варіант — показати малюка лікарю. Якщо такої можливості немає, можна спробувати допомогти самостійно, але обережно.
Коли затримка дефекації стає критичною
Коли кошеня вже освоїлося в домі, звикло до господарів і до нового помешкання, приводом для серйозного хвилювання стає затримка дефекації понад 4 дні. Якщо вихованець не ходить по-великому так довго, йому точно потрібна допомога.
Перше, що варто зробити, — м’яко промацати живіт. Якщо навіть легкий натиск викликає помітний дискомфорт або кошеня жалібно нявкає, проблеми з кишечником цілком імовірні. Багато про стан тварини говорить і її поведінка: млявість, відсутність інтересу до ігор, безцільне кружляння біля лотка — усе це схоже на розлад шлунка.
Що можна зробити вдома
Домашні методи допомагають лише тоді, коли ви впевнені, що причина саме в запорі, а не в іншому захворюванні. Ось варіанти, які згадуються як найпоширеніші.
Проносні препарати
Медикаменти на основі лактулози вважаються безпечними для вихованця й можуть полегшити неприємні симптоми. До таких засобів належать Лактусан, Дюфалак, Натрію пікосульфат, Лизалак. Застосовувати їх потрібно строго за інструкцією, не перевищуючи дозування.
Олія
Це крайній захід, до якого вдаються лише за повної впевненості в наявності запору. Олія розм’якшує калові маси та змащує стінки кишечника. Медичним шприцом без голки акуратно вливають кошеняті в рот 4–5 мл. Процедуру можна повторювати не більше 2–3 разів на день або підмішувати олію в корм.
Згущене молоко
Солодкі ласощі нерідко діють на кошеня як м’який проносний засіб. Щоб допомогти малюкові випорожнитися, згущене молоко розводять теплою кип’яченою водою і напувають тварину цією сумішшю.
Масаж
Кішка вилизує своїх кошенят не лише для того, щоб освіжити шубку: так вона робить кожному м’який масаж, який стимулює роботу кишечника. Щоб повторити «мамин масаж», змочіть шматочок вати в теплій воді й короткими легкими рухами погладьте котика від грудей до самого хвоста.
Більше рідини
Цей спосіб однаково добре працює і в людей, і в тварин. Рідкі супчики, бульйони, молоко та чиста вода — саме таким має бути раціон вихованця за підозри на запор.
Раціон, який не навантажує кишечник
Кількість походів у туалет по-великому напряму залежить від того, чим харчується кошеня. Тому важливо стежити, щоб їжа не перевантажувала шлунок і кишечник малюка. Щоденне меню повинно складатися переважно з протертих продуктів, які легко засвоюються, м’яких кашок і пюре. Сухі корми рекомендується вводити в раціон не раніше ніж після досягнення вихованцем однорічного віку.
Коли звертатися до ветеринара
Існують й інші способи допомогти котику сходити на лоток: свічка зі шматочка мила, клізми тощо. Але щоб не завдати тварині ще більшого дискомфорту, краще до таких засобів не вдаватися, а скористатися будь-яким із перелічених вище прийомів.
Маленьке кошеня — це велика відповідальність. Тепер, коли його мати більше не може подбати про нього, батьківська роль лягає на нового власника. Як дитина або будь-який член сім’ї, котик потребує постійної опіки, правильного харчування і своєчасної медичної допомоги. Будьте уважні до своїх вихованців і стежте за їхнім здоров’ям.
